Не часто я пишу про Бога. Схоже коли отримую чергову порцію розчарування та болю…
Часто ми маємо надії про тих хто поруч: батьки, друзі, чоловік / дружина, діти… І часто ці надії руйнуються та не оправдуються. Можливо не слід нічого очікувати від ближнього?
Так, ми соціальні створіння, так, це приємно, а іноді і необхідно коли плече підставляє друг, або втішає чоловік, допомагають діти… Але, щоб не було дуже боляче, не слід прив’язуватись і питати надії занадто сильно…
У багатьох писаннях сказано: “Бог в середині тебе, створив бог людину за образом і подобою, пізнай самого себе…”