Рано чи пізно – ми всі до цього приходимо… Все, майже все з можливого, доступного випробувано, феєрія, чарівність, захват зникають, на фоні маячить самотність та смерть, хоч і не так близько, але все ж.
Я знову і знову зазираю в очі спустошеності, безнадійності і міркую – що я буду робити з цими супутниками ще десятків років…?